June 9, 2022
I was forced to move from Kyiv to Prague right after the beginning of the war in Ukraine. This idea wasn't mine at all - my parents decided it would be safer to wait somewhere abroad. The journey wasn't that difficult. But it was tense and stressful because of many roadblocks and the painful news that has been continuously appearing during these 3 months.
We got from Kyiv to Uzhhorod (the city in western Ukraine) in 2 days, and crossed the border early in the morning in Chop. Luckily there were no long queues at that time.
(🇬🇧 & 🇺🇦 text versions available)
Frankly speaking, the Czech Republic came to our minds accidentally. We were thinking about where to go and stopped in Prague. I was here twice before that. For the first time as a teenager, we made a tour around Europe with my school, and we spent two lovely days in Prague. Secondly, I went back here in 2019 for a longer time. The city became very memorable to me. Probably I still see it through the shades of teenage impressions.
I like Prague, even though I`m not ready to settle here. I`m used to more vibrant and dynamic places. While studying, I was living in London, and in comparison with this experience, the cities in Czechia are quieter and more suitable for comfortable family life. Even when thinking about Kyiv, where life is in full swing from the early morning till the late night, seven days a week, Prague is more about cosiness for me. It has its allure, but sadly I cannot imagine myself in that right now.
I haven't really analyzed the difference in mentalities between Ukrainians and Czechs, but everybody is amiable and sensitive here, especially when I tell them that I`m from Ukraine. People always try to support and help somehow, but here, too, not without strange situations. Sometimes elderly generation is very sceptical of the fact that I don`t really speak Czech. I have Billa close to my flat, but I never go there, because of some ladies who cannot withstand my pronunciation mistakes. Anyway, there are lots of good people, so I`m trying not to pay attention to the other cases.
That`s how I got an idea to join some courses of Czech. I considered a few options, but I felt that Czech Courses in Prague would be the best choice. Perhaps it`s because of positive information that I have read on the internet. Eventually, the atmosphere seemed to me very comfortable and felt like a family. I feel much better in Czech now. Our teachers were helping and supporting us on the max level. It was great. Also, Ukrainians are very lucky because the grammar and some words are similar, so it`s much easier for us to learn Czech than for people from the USA or Germany.
Still, I have a kind of childish language barrier, like when you`re two or 3-year-old and need to start talking, but you`re a bit scared of it. I hope it will pass soon. Native speakers quickly understand that you`re a foreigner and try to switch to English, or find someone who will understand you. As a result, it`s hard to practice your skills. You need to emphasize that you would like to communicate in Czech every time.
In fact, there weren't many of the problems I faced in those three months. It is very difficult to buy over-the-counter medications, and I constantly have to take rather expensive medications prescribed by a specific doctor. But I found a suitable clinic, where I was still prescribed for them. I used the insurance for refugees from Ukraine, and the drug turned out to be free for me, which was a very pleasant surprise.
It took me a long time to find a place to stay as many Ukrainians and tourists are coming to Prague at the same time. Also, I had difficulties with the parking system. I didn`t know that it was for free for Ukrainian refugees as it was hard to find such news, so I was dealing with parking and payments for it by myself.
Sometimes Prague reminds me of Kyiv. Especially Vinohradská Street looks like the Golden Gates or Ivana Franka Square, and the new building of the National Museum resonates with the National Palace of Arts “Ukraine”. Nonetheless, Prague is a very original city, while Kyiv suffered from soviet influence in terms of the infrastructure.
In Ukraine, I worked in cinematography and I`m really interested in it. Being in Prague, I`ve found out that I know nothing about modern Czech films. I know all the historical ones, but they are from the Czechoslovakian period. Back at that time they had a wonderful animation school. I should learn the new ones as I know the cinematography of nearly all the countries. Apparently, there is currently no strong author`s school that would represent their works at the international level. However, I visited the Film Festival in Prague and the program had a big line-up of directors, actors and actresses. I think they will reach new heights soon.
- - -
🇺🇦
"Інколи Прага нагадує мені Київ", каже студентка Czech Courses, Софія.
Я була змушена переїхати з Києва до Праги відразу після початку воєнних дій в Україні. Ідея виїхати взагалі була не моя, просто мої батьки вирішили, що безпечніше буде перечекати все це десь за кордоном. Дорога була не дуже складною, а скоріше напруженою через велику кількість блок-постів і новин, котрі безперестанку з’являються протягом цих трьох місяців. З Києва до Ужгороду (місто на заході України) ми дісталися за два дні. Переїжджали кордон рано вранці через Чоп, тоді ще не було таких великих черг.
Якщо чесно, Чехія вийшла сама собою. Ми думали, куди їхати, і просто обрали Прагу. Я була тут раніше декілька разів. Спочатку підлітком, в нас була екскурсія Європою і ми провели два дні в Празі. Наступного разу я повернулася сюди в 2019 році вже на довше. Місто мені тоді дуже запам’яталося і мабуть зараз я ще дивлюся на нього з відтінками колишніх підліткових вражень.
Прага мені подобається, але все таки осідати я тут зараз не планую. Я звикла до більш динамічних та активних місць. Поки навчалася, я жила в Лондоні і в порівнянні з ним міста в Чехії дуже спокійні та підходять для комфортного сімейного життя. Навіть якщо згадувати Київ, то життя там вирує зранку до пізньої ночі 7 днів на тиждень, а Прага для мене більше про затишок. В ній є власний шарм, але зараз я себе в цьому, на жаль, не бачу.
Я не дуже аналізувала різницю в менталітеті українців та чехів, але всі люди тут дуже приязні та чуйні, особливо коли дізнаються, що я переселенка з України. Вони намагаються якось підтримати та допомогти, але й тут не без курйозних ситуацій. Літнє покоління дуже скептично сприймає те, що я не розмовляю чеською. В мене є Білла недалеко від дому, я туди не ходжу, бо там занадто упереджені жінки, які жахливо сприймають мої помилки у вимові. Але все таки таких людей мало, тому я намагаюся не звертати на це увагу.
Саме так і виникла ідея піти на курси чеської. Я розглядала декілька шкіл, але душа зразу захотіла в Czech Courses. Мабуть це через багату кількість позитивної інформації, яку я прочитала. Та й атмосфера мені здалася дуже комфортною і навіть сімейною. З чеською в мене тепер набагато краще. Вчителі допомагали та підтримували по максимуму, що як на мене дуже добре. Ну і українцям пощастило, що граматика і багато слів дійсно схожі, тому нам мова давалася набагато легше ніж студентам з США чи Німеччини. Досі лишається мовний бар’єр маленької дитини, коли тобі 2-3 роки і ти ось-ось маєш почати говорити, але все ніяк не наважуєшся, але я думаю, це скоро пройде. Чехи швидко розуміють, що ти не місцевий, і відразу намагаються переключитися на англійську або ж знайти когось, хто тебе зрозуміє. Тому з практикою тут важко, треба уточнювати, що ти хочеш продовжувати розмову саме чеською.
Насправді було не так багато проблем, з якими я зіткнулася за ці три місяці. Дуже важко купити медикаменти без рецепту, а мені постійно треба приймати доволі дорогі ліки, які виписує специфічний лікар. Але я знайшла підходящу клініку, де мені все ж виписали рецепт на них. Я використала страховку для біженців з України і препарат виявився для мене безкоштовним, що було дуже приємною несподіванкою.
Спочатку було дуже важко знайти квартиру, адже сюди виїхало багато українців і туристів, яких завжди вистачає в Празі. Ще складно було розібратися з парковкою, я не знала, що вона безкоштовна для українців і ще тоді не дуже розуміла, де читати всі новини такого плану, тому розбиралася з системою та оплатою паркінгу самостійно.
Інколи Прага починає нагадувати мені Київ. Особливо вулиця Виноградська дуже схожа на Золоті Ворота або ж Площу Івана Франка, а будівля нового Національного музею перегукується з Палацом Україна. Але все таки Прага само по собі дуже самобутнє місто, а Київ місцями дуже постраждав від радянського впливу в плані інфраструктури.
В Україні я працювала в сфері кінематографу і взагалі дуже цікавлюся цією темою. Але з сучасним чеським кіно в мене складні відносини, бо виявилося, що я взагалі з ним не знайома. Історичні я знаю дуже добре, але вони ще з часів Чехословаччини. Тоді там була дуже якісна та багата анімаційна школа. З новою мені ще потрібно буде познайомитися, адже я орієнтуюся в кінематографі майже всіх країн. Мабуть справа в тому, що зараз тут немає сильної авторської школи, яка б представляла Чехію на міжнародних заходах. Але я відвідала Празький кінофестиваль і в програмі був дійсно великий лайн-ап їхніх режисерів, акторів та актрис. Тому я думаю що в них ще все попереду.
- - -
The interview with Sophia was presented by Anastasiia from Czech Courses Prague
Photos by Dorota Velek